Лагерь «Культура мира 2007» в Славском был еще одним этапом моей жизни. Переломный или нет – это покажет время, а вот очень важный это точно. И дело не в том, что я познакомилась с замечательными людьми не только из своей страны, но и из Кореи, Японии, США и Молдовы. Я увидела многообразие красок мира. Мне захотелось узнать эти краски еще лучше. Захотелось увидеть еще больше и больше оттенков!

До сих пор с вдохновением вспоминаю наши экскурсии. Карпатская природа вокруг горы Тростян, скалы Довбуша, работа в школьном дворе, конная прогулка и музей ОУН-УПА подарили мне океан впечатлений, море эмоций и бурный поток оптимизма. До сих пор с удовольствием делюсь этими чувствами с моей семьей и друзьями, надеясь передать им кусочек того мира.

Я очень много узнала из занятий и тренингов, а их у нас было не то чтобы много…очень много! Каждая минутка нашего времени была занята! Но именно это и было хорошо! Ведь на протяжении лекций я узнала очень много полезной информации, которую хотела бы использовать для моей будущей курсовой работы, тренинги научили меня работать в команде и понимать что я не всегда лидер и не всегда должна руководить. Иногда лучше я просто буду делать то, что могу, чтобы добиться результата для всей команды. Я начала лучше понимать людей и теперь становится немного легче в общении, поскольку характеры у всех нас разные – а работать мы должны сообща!

Поставила дипломы в файлы и под стекло. Каждое утро смотрю на них. Лагерь зарядил меня невероятной энергией и оптимизмом, которые хотелось бы направить в правильное и нужное русло. Поэтому по возвращению в Киев планирую начать работать как волонтер. Я поняла, что в мире безумно много проблем. Их нужно решать. И если не я, то кто?

Оксана

Літній табір в Карпатах цього року, на мою думку, залишив після себе в усіх його учасників лише позитивні почуття. Якщо на протязі всього часу у декого і були які труднощі індивідуального характеру, то все стерлося під впливом дуже доброго загального враження від табору.

Чого варті були самі Карпатські краєвиди! Адже протягом семи днів не було жодного однакового дня : як в плані погоди, так і настрою самих гір. Кожного дня гори показували свій різний характер : вони були і холодні та сурові, і ясні та сонячні, і туманні та похмурі, дощові та освіжаючі, мокрі та сумні, веселі та яскраві. Просто не можна було не захоплюватись, радіти, дивуватись їх могутністю і різноманітністю.

Але окрім природних явищ  сприятливу атмосферу перебування в Карпатах нам забезпечували організатори табору. Була добре продумана і організована як навчальна програма, так і програма відпочинку.

Стосовно начальної програми, дуже добре, що виконання і обговорення більшості завдань проходило в невеликих командах або групах. В таких групах простіше було кожному учаснику висловити свою думку, і кожен зміг прийняти активну участь в колективних групових завданнях.
Особливе значення мав тренінг по лідерству навіть для тих учасників табору, хто проходив подібні проекти. Здається, кожен учасник отримав добрий досвід, навики і зробив дуже цінні висновки. Для мене цей тренінг дозволив більше осягнути і зрозуміти що ж насправді є лідерство, яким повинен бути лідер, якими якостями він повинен бути наділений, як він будує відносини в команді, які життєві позиції повинен мати. Оскільки в таборі зібралися всі активні люди, по своїй суті лідери, то спочатку було складнувато працювати, доки не зрозуміли що в команді важливо, щоб кожен виконував йому відведену частину роботи, і був лідером саме в цій сфері.

Цінним було ще те , що наш табір був інтернаціональним. У кожного учасника була можливість поспілкуватись з представниками інших народностей, глибше дізнатися про особливості корейської, японської, американської, молдавської та української культур.

Свої пізнання в українській культурі та побуті можна було розширити проживаючи в селі, будинках які повністю відображають національний український побут, також вживаючи національні українські страви. Навіть під час екскурсії на скелі Довбуша поводирем в нас була типова представниця вуйківського карпатського народу. Всі речі, будівлі, люди, їх мова просто дихали історичними українськими особливостями.

Дуже цікаво і трепетно було доторкнутися до нашої історії в музеї на горі Томаківка, тим паче провів цю екскурсію дуже цікава, творча людина, організатор цього музею, відомий український письменник, колишній викладач університету «Львівська політехніка»  пан Юрій Микольский.
Звісно дуже приємні і підвищені враження залишились від великої кількості інших розважальних програм. Це і поїздка в гори на конях, і підняття на підйомнику на  гору, де можна було побачити все селище з висоти пташиного польоту, також була можливість відвідати на горі в місцевій закусочній, сільського стилю кибітці, шашлик, вареники з чорницею, чай з гірських трав, навіть особливе морозиво з медом. Незабутня була прогулянка в ліс на гору, де ми збирали ягоди , ще й мали можливість постерігати як місцеві жителі в’яжуть снопи.

Серед розважальної програми на базі відпочинку в нашому розпорядженні була велика кількість різноманітних ігор. Можна було багато чому навчитися в цих іграх .

Ще окрім розважальної програми ми здійснили маленький проект по допомозі місцевій школі тим самим, ми показали місцевим жителям , що готові співпрацювати з ними для покращення їх добробуту через будь-яку діяльність. Цим самим вони зрозуміють, що саме від них залежить їх власне життя , їх добробут.

Взагалі в Карпатах ми пробули лише 7 днів, а вражень та почуттів від табору отримали стільки, що здається пройшло там часу більше місяця. Хоча з іншого боку все так швидко минуло. За цей час всі учасники встигли подружитися, що ми стали мов одна родина. З цього табору особисто я отримала багато корисного для життя досвіду і від інших учасників, і від спілкування взагалі , і від проведених нам програм. Дякую всім організаторам табору  та учасникам за надану можливість отримати стільки позитивних моментів.

Наталия

Хочу сказати, що поїздка в міжнародний волонтерський табір запам‘ятається мені надовго! Вона надихнула мене та подарувала нові відчуття, відкрила нові простори та розуміння того, що в світі багато людей, які просто хочуть творити добро, дарувати свої посмішки один одному, піклуватися про тих, кому це необхідно, робити разом спільну справу і досягати мети, яка вища за матеріальну нагороду, але яка відображається в наших серцях...

Це незабутні вечори біля вогнища, знайомства з іншими культурами, безмежний простір гір та командні ігри, коли ти відчуваєш, що кожний день проходить, як тиждень, коли захоплюючись ти забуваєш про час , коли знаходиш нових друзів з інших куточків світу...

Де простір і чари, де гори чекають
Із різних країн волонтери з’їзжають,
Щоб розум відкрити, знання запустити,
Добром поділитись і світ цей зігріти!

Анастасія